В умовах війни система охорони здоров’я переживає подвійний тиск: поранені, евакуація лікарень, дефіцит кадрів, а водночас — хронічні хвороби, які нікуди не зникли. На передній план вийшли сімейні лікарі — перша ланка, до якої люди звертаються зі страхами, болями й запитаннями.
Сімейна лікарка з Вінниччини Ірина Сафронова говорить:
«Сьогодні я — не тільки лікар, а й трохи психолог, трохи соцпрацівник, іноді — кризовий менеджер. Люди приходять не просто з температурою, а з тривогою, втратою дому, роботи, сенсу».
Через «Дію» та електронну систему охорони здоров’я пацієнти можуть швидко отримати електронні рецепти, направлення, результати аналізів. Це особливо важливо для ВПО, які втратили доступ до своїх колишніх поліклінік. Усе частіше громади відкривають амбулаторії в селах та маленьких містах за підтримки міжнародних проєктів.
Експертка з медичної реформи, колишня в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун неодноразово наголошувала:
«Сильна первинка — це щит для системи. Якщо сімейний лікар працює якісно, до лікарень доходять лише ті, хто справді потребує стаціонару».
У багатьох громадах сімейні лікарі стали «точкою входу» до всіх соціальних послуг: вони скеровують пацієнтів до психологів, соціальних працівників, юристів, благодійних фондів. Так формується нова модель медицини — не лише лікування, а й підтримки людини в комплексі.
