Ще 10 років тому похід до психолога часто сприймали як щось «дивне» або ознаку слабкості. Повномасштабна війна радикально змінила ставлення до ментального здоров’я. Тепер про нього говорять на державному рівні, у школах, на роботі, у медіа.
Перша леді Олена Зеленська, ініціаторка Національної програми психічного здоров’я, наголошує:
«Ми не можемо чекати закінчення війни, щоб лікувати травми. Піклуватися про психічне здоров’я треба вже зараз — це питання національної безпеки».
У країні працюють сотні безкоштовних або частково компенсованих програм підтримки: групи для ветеранів, родин загиблих, переселенців, дітей. Поширюється формат коротких інтервенцій — кілька сесій, спрямованих на стабілізацію стану, навчання базовим технікам самодопомоги.
Психологиня і лідерка думок у сфері ментального здоров’я Світлана Ройз підкреслює:
«Українці вчаться говорити про свій біль без сорому. Ми вчимося плакати, не вибухати агресією, просити про допомогу. Це гігантський крок для суспільства, яке довго жило за принципом “стисни зуби і терпи”».
Роботодавці все частіше замовляють тренінги з профілактики вигорання, створюють програми підтримки співробітників, компенсують консультації психотерапевта. У школах проводяться уроки про емоції, стрес, способи безпечного вираження гніву й страху.
Поступово формується нова норма: мати свого сімейного лікаря й «свого» психолога — так само природно, як і тренера чи майстра з ремонту.
